Літературна година-посвята “Берегти правду – найбільшу  дорогоцінність мистецтва і життя“

Українську художню прозу неможливо уявити без творчості одного з найталановитіших письменників двадцятого століття – Григора Тютюнника.

“…Якщо через кілька століть люди захочуть дізнатися, що то за істоти були – останні з могікан безжально знищеної селянської цивілізації, то найкраще вони це зможуть вивчити саме за Тютюнником. У цьому художнику слова гармонійно поєдналися філософ, історик і соціолог, аніде не заступивши саме художника, який виповідав правду про свій народ,- зазначив відомий український літературознавець М. Слабошпицький.

Творча спадщина Григора Тютюнника складається із сорока новел, п’яти повістей, низки нарисів, статей, спогадів, кіносценарію. Він встиг написати не так багато, але так багато сказав у своїх творах.

02.12.2021 року о 14.00 годині в читальному залі ЦБ (вул. П. Орлика, 5) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради була проведена літературна година-посвята “Берегти правду – найбільшу дорогоцінність мистецтва і життя” (до 90- річчя дня народження Григора Тютюнника). 

До заходу працівники читального залу підготували для онлайн користувачів презентацію, в якій промовисто був висвітлений життєвий та творчий шлях українського письменника, художника, перекладача, справжнього майстра-прозаїка “Живописця правди”, – так Олесь Гончар назвав Григора Тютюнника. 

Бібліотекар читального залу, Казакова Ірина, наголосила на тому, що Григір Тютюнник жив і творив у часи, коли послідовно й безжально спустошувалась духовність українського народу, заколисувалась національна свідомість, нівелювалася мова. У добу глухого лихоліття своїм людяним і нелукавим словом він прагнув воскресити наш стражденний народ. Сам Григір Михайлович гостро реагував на найменший вияв образи чи приниження. Непоступливий, непримиренний до людської ницості, чутливий до чужого болю, він, як ніхто інший, розуміє, яке незахищене людське серце, як легко його скривдити й поранити.

 Неперевершений майстер слова, він явив українській літературі складну простоту автентики такої потужної переконливості, що відразу зарекомендував себе письменником стефанівської глибини, подібних якому, на той час, просто не було. Прочитання Г. Тютюнника відкриває перед сучасним читачем реалії українського села радянського періоду, мотивує до роздумів і переосмислення тогочасних подій вітчизняної історії у світлі сьогодення. Справжнє художнє літературне слово Г. Тютюнника  займе своє достойне місце в хрестоматії української літератури і стане дорогоцінним спадком для нащадків. 

Відповідальна: Казакова Ірина.