Ескізи дивовижного житія “Мудрості вселюдської скарбниці відкривав”

3 грудня виповнюється 300 років від дня народження українського філософа, просвітителя-гуманіста, поета, а багато хто додає: і містика – Григорія Сковороди.

Святкуючи  разом з українцями уродини видатного мислителя, ми, бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС департаменту культури Івано-Франківської міської ради, 4 грудня підготували для наших користувачів виставку літератури, яка стосується безпосередньо літературної та наукової роботи Григорія Сковороди та численних досліджень його особистості.

А також підготували декілька цікавих фактів з його життя, аби хоча б спробувати зрозуміти цю багатогранну і непересічну постать, яка стала передвісником нової епохи – епохи українського романтизму.

Григорій Сковорода козацького роду. Він народився 3 грудня 1722 року в Чорнухах Лубенського повіту. Батьки – Сава та Пелагея – у сім років віддали його до школи.

А восени 1734 року Сковорода вже почав навчатися у Києво-Могилянській академії.

Був музично обдарованим і співав у придворній капелі російської імператриці Єлизавети.

Як перекладач торгової місії побував в Угорщині, Австрії, Словаччині, Польщі, а за деякими даними, також у Чехії, Німеччині та Італії.

Викладав різні дисципліни в багатьох навчальних закладах, але ніде не затримувався надовго, бо не міг викладати “як заведено”.

Григорій Сковорода свідомо вирішив не пов’язувати себе шлюбом та родинними обов’язками. Кажуть, він навіть втік з-під вінця в день свого одруження. Правда це чи ні, однак Сковорода мав дуже глибоке розуміння виховання дітей. Сучасним батькам Сковорода радить: «Є два головних батьківських обов’язки: благо родити і благо навчити». Роль батьків філософ метафорично порівнює з деревом та плодами: «Як від яблуні соки до гілок її течуть, так батьківський дух і норов переходить до дітей, аж поки ті не відійдуть і самі не вкореняться».

Відмовлявся як від високих світських посад, так і від чернецтва. Влітку 1764 року він відвідав Києво-Печерську лавру. Тамтешні ченці вмовляли його прийняти постриг:

«Годі бродити по світу! Час пристати у гавань, нам відомі твої таланти, свята лавра прийме тебе, як мати своє дитя, ти будеш стовпом церкви й окрасою обителі.

— Ах, преподобні! — заперечив він палко. — Я стовпотворіння помножувати собою не хочу. Досить і вас, стовпів неотесаних, у храмі Божому».

Сковорода був не такий, як всі. І ось це «не такий, як всі» мабуть і є головним маркером сприйняття Сковороди більшістю українців. З академічними знаннями, але без академічних зобов’язань, з високим пізнанням Біблії, але без високого церковного сану, зі зв’язками у владних колах, але без жодного бажання самому стати частиною цих кіл. Волелюбний, впевнений у своєму погляді на світ і непідлеглий нікому. 

Все своє життя Григорій Сковорода шукав сенс буття. Й вивів просту формулу: «Пізнай самого себе і ти пізнаєш світ». На оригінальне філософське вчення Григорія Сковороди вплинули три чинники: антична та середньовічна європейська філософія, вітчизняне просвітительство і народна мудрість. Основа його філософії — учення про три світи (мікрокосм, макрокосм і біблійний світ символів) і дві натури людини. Вважав важливим пізнати себе — через пошук «сродної праці». У байках, піснях, трактатах торкався питань пошуку щастя, свободи, нерівної рівності, значення серця, мудрості. 

У мандрах любомудр Сковорода провів понад 20 років: зупинявся у своїх знайомих та учнів, спав по 4 години на добу, грав на сопілці, багато писав, хоч за життя не видав жодної своєї книжки. Сьогодні ми б сказали, що він досяг вершини майндфулнесу — вмів насолоджуватися кожною миттю життя. У своїх творах саме цього і вчить кожного з нас: «Шукаємо щастя по сторонах, по віках, по станах. А воно скрізь і завжди з нами, як риба у воді, так ми в ньому. Не шукай його ніде, коли не знайдеш скрізь. Воно преподібне до сонячного сіяння: відкрий тільки вхід йому в душу свою».

За переказами, Григорій Сковорода передбачив день своєї смерті і помер у мирі із самим собою 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівка, а тепер – Сковородинівка Харківської області.

На своїй могилі Сковорода заповів написати слова, які тепер знають усі: «Світ ловив мене, та не спіймав».

Папа Іван Павло ІІ під час візиту до України цитував латиномовну поезію Сковороди: «Все мина, лиш любов зостається по всьому, Все мина, та не Бог, не любов»