Гра-секрет “Святий отче Миколай, мою хату не минай”

Напередодні дня Святого Миколая до центральної бібліотеки для дітей (вул.С.Бандери,8. Т.:53-25-97) прийшли читачі – діти 1 – 5 –х класів з різних шкіл міста на гру-секрет «Святий отче Миколай, мою хату не минай!»

Малечу запросили, щоб разом згадати факти з життя найулюбленішого святого, розповісти вірші про Миколая, заспівати пісень та зробити власноруч ангеликів та різдвяні дзвіночки. Бібліотечний простір цього дня був надзвичайно святковим, адже всі – і діти, і дорослі – знаходилися в очікуванні дива. З розповіді про чудеса, що відбуваються у грудневі дні, розпочалося спілкування бібліотекарів та дітей.

У зимову ніч, з 18 на 19 грудня, святий Миколай спускається на срібній вервечці з неба. Сивобородий, у довгій золотистій накидці, він приходить до кожної хати, розкладає подарунки: чи то під подушечки, чи в черевички. Не обминає він жодної дитини, і кожна дитина з нетерпінням чекає цього дня. Хто він, святий Миколай? Звідки родом, з якої родини?

Миколай-угодник – один з найулюбленіших народних святих, з іменем якого пов’язана безліч легенд і переказів. Купці, мореплавці та землепрохідці бачили у Святому Миколаї свого охоронця й заступника. Миколая шанували в Україні, уважаючи його покровителем Війська Запорізького. Ще за життя його називали батьком сиріт, бідних, знедолених.

Народився він у місті Патарі, на території сучасної Туреччини, приблизно 280 року. Після смерті батьків 17-річний Микола роздав усе своє майно бідним людям і вирушив до Палестини вклонитися святим місцям.

Повернувшись, він став священником. Відтоді Миколай допомагав усім, хто потребував його допомоги: хворих лікував, рятував рибалок, запобігав стихійному лиху. Незважаючи на високе становище в церкві, Миколай був людиною скромною, носив простий одяг, їв один раз на день, недосипав, віддаючи нічний час молитвам. У грудні 343 р. Миколай помер.

Поховали його в соборному храмі м. Міри. У 1087 р. мощі святителя були перенесені до м. Бар. А 9 травня мощі перенесено в церкву Іоанна Предтечі. Звідси й походить свято весняного Миколая.

Про святого Миколая народ склав багато легенд. Одна з них розповідає про те, ким опікується Святий Миколай.

Кажуть люди, що «Святий Микола на небі не сидить, а на землі людям помагає. Не те що Касіян – за панича убрався й до Бога пішов жалітися на людей. Вони, – каже, – Миколу шанують, почитають, у його ім’я церкви будують, а мене й не згадують!»

Бог вислухав Касіяна та й каже до янголів: «Покличте мені Святого Миколу. Скажіть, щоб зараз прийшов!».

– Нема його на небі! – кажуть янголи.

– А де ж він?

– Пішов на Чорне море людей рятувати!

– Почекай, – каже Бог до Касіяна, – Микола прийде, тоді поговоримо!

За якийсь час Бог знову посилає янголів за святим Миколою.

– Нема його, – кажуть янголи, – на землі від пожежі людей рятує!

Утретє посилає Бог янголів за святим Миколаєм.

– Немає його, – кажуть янголи, – він кайдани розбиває, козаків з неволі визволяє!

Аж за четвертим разом з’явився Святий Миколай перед Богом. У старій свитині, мотузком підперезаний, чоботи в болоті й руки у грязюці.

– Де ти був? – спитав Бог.

А Святий Миколай йому відповідає:

– Помагав мужикові воза з багна витягнути!

– Ось бач, – каже Бог до Касіяна, – за що люди його шанують? Він на небі не сидить, а на землі діло робить, а ти паном тут, на небі, кутки обтираєш. Іди геть від мене! Будуть тебе люди боятися, а не шанувати. Миколу ж будуть згадувати двічі на рік».

З того часу народ святкує Миколая зимою – 19 грудня та весною – 22 травня.

Прослухавши розповідь про Святого Миколая та заспівавши чарівну пісню “Вже надходить ніч чарівна”, діти активно та азартно включилися у гру – секрет від Святого Миколая. Кожен бажаючий міг відкрити віконечко Святого Миколая, взяти звідти питання та відповісти на нього. Ліс рук та нестримне бажання відкрити наступне віконечко було у кожного з учасників, адже всі хотіли напередодні свята показати свою обізнаність та вправність. Віконець було 24, відповідно відкрити кожен з учасників гри міг по 2 з них.

З грою діти впоралися швидко, були креативні, безпосередні у своїх відповідях і дуже-дуже щирі.

А далі малеча від інтелектуальної гри перейшла до ручної праці. Їхній погляд вже приваблював дуже гарний, ажурний та святково білий ангелик та дзвіночок. Для роботи читачам роздали білі ажурні серветки, кольорові стрічки, ножиці, клей та стрази для прикраси. Під керівництвом бібліотекарів діти швидко впоралися з роботою й понесли для своєї оселі новорічно-різдвяні прикраси.

Бібліотекарі подякували дітям за їхню активність, вправність, доброту, людяність та знання, які вони проявили під час заходу. А Святий Миколай подарував кожній дитині солодкий подарунок.

Ігровий бібліотечний простір для дітей у переддень Святого Миколая був чарівний, він запам’ятається дітям надовго.

Відповідальні за підготовку та проведення заходу Атаманюк Леся та Томілова Лілія.