16 Лютого 2024
Вахта пам’яті «Обірвана життям струна»
«Він поїхав до Києва, щоб зробити нашу Україну світлою, щоб в Україні панувало добро, не було зла, щоб люди один одного поважали і щоб ніколи не йшли одне на одного зі зброєю», – слова батька Романа Гурика, які він сказав під час прощання з Героєм, взяті з книжки «Пам’яті небесної сотні». 15 лютого 2024 р., протягом дня, в бібліотеці-філії №5 (вул. Галицька,100) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури проведено захід вахта пам’яті «Обірвана життям струна», з нагоди 30-річчя з дня народження та 10-річчя з дня смерті Романа Гурика, Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні.
Бібліотекарка підготувала для відвідувачів матеріали: Гук Н. «Євромайдан», Букатюк О. «Мадонна майдану», «Євромайдан: хроніка в новелах», «Євромайдан: хроніка відчуттів», «Лист героя до мами…», розповіді для дітей «Героям слава!». Вона розповіла, що “Небесною Сотнею” називають загиблих учасників Революції Гідності (2014 р) на Майдані в Києві, які віддали своє життя, обстоюючи права та свободи людини, і європейське майбутнє України. Героями Небесної Сотні стали 107 загиблих. Вони різні за віком, статтю, освітою, з різних куточків України та з-за кордону. Євромайдан увійшов в історію України, як взірець жертовності, патріотизму та героїзму і підтвердив, що у критичні періоди нашої історії знайдуться герої, ладні пожертвувати власним життям заради майбутнього України, як незалежної демократичної держави. На 20 лютого припадає пік розстрілів наших Героїв. Цього дня у середмісті столиці загинуло та отримало смертельні поранення 48 осіб. Серед тих, хто віддав життя в спробі змінити країну, був Роман Гурик з Івано-Франківська. Бібліотекар запропонувала читачам переглянути відео, як 19-річний Роман Гурик, студент факультету психології Прикарпатського національного університету імені Стефаника, 20 лютого 2014 року вирушив у самісіньке пекло на Інститутській, в Києві, щоб врятувати своїх товаришів. І саме тут обірвалося його життя і мрії. Куля снайпера влучила йому у скроню. Він був одним з наймолодших Героїв Небесної сотні. Роман став шостим у сім’ї Гуриків, хто загинув за Україну, – предки Романа були воїнами УПА. В інтернет-статті “Герой майдану Гурик очима рідних і близьких” https://www.pravda.com.ua/articles/2017/11/20 , з якою бібліотекарка ознайомила відвідувачів, батьки Романа розповідають, що «вони хочуть, щоб про вчинок їх Ромчика та всіх, хто загинув на Майдані, – не забули. І люди жили по совісті». «Я впевнена, що Роман – мірило для нашої сім’ї. Приклад для нас із чоловіком, для доньок, Йорданки та Христинки. Моя місія – прожити так, щоб там, при зустрічі з сином не червоніла, не опускала очі », – говорить Ірина Гурик, мама Героя. Зі слів батька Ігоря, – «Рома був великий експериментатор. Завжди щось міняв. Довго чимось одним займатися не міг. Коли він розумів суть чогось, усе, що залишалося – тільки вдосконалювати. Він мріяв написати серйозну філософську психологічну книжку, яка б впливала на свідомість людей. Він завжди не міг розуміти, чому люди вбивають один одного». За героїчний вчинок Романа Гурика, який віддав своє життя за майбутнє нашої держави, нагороджено медаллю Героя України, найвища відзнака нашої держави.
Герої живуть доти, поки ми про них пам’ятаємо!
Захід підготували і провели Горбей І., Ураїнець С.