Бібліотечне культкафе «Під палітуркою»

Постійна рубрика Івано-Франківської МЦБС розповість вам про постатей, які в різні роки творили українську культуру, – самобутніх філософів, геніїв слова, законодавців музичної моди, золотих імен українського живопису, режисерів-новаторів, громадських діячів, благодійників.

Ці короткі віртуальні рандеву триватимуть приблизно…філіжанку кави)

Історія української культури – драматична і часто трагічна, як і долі відчайдухів, які попри заборони і переслідування, у часи тотальної заборони всього українського, зуміли підняти національну культуру на високий рівень і навіть здійснити вплив на культуру світову. Сьогодні у нашій рубриці мова піде про феноменального інтелектуала, найвідомішого літературознавця української діаспори, мовознавця, який зламав панівне російське бачення історії східнослов’янських мов — це все про Юрія Шевельова, також відомого під псевдонімом Шерех. Юрій Шевельов народився 17 грудня 1908 року в Харкові в сім’ї етнічного німця з російських дворян, але обрав бути українцем. Велику частину свого життя науковець провів за кордоном, спочатку в Німеччині, де був активним учасником обʼєднання МУР (мистецький український рух), кілька років провів у Швеції, а у 1952-му році переїхав за океан до США. Його називали людиною неймовірної дисципліни та методичності. Сукупний науковий та публіцистичний доробок лінгвіста сягає майже 900 праць. Однією з найважливіших робіт Шевельова став розгром теорії про “общерускій язик”, від якого нібито походить українська мова. Він аргументовано довів, що існували племінні й територіальні говірки, з яких окремо сформувались три східнослов’янські мови. Ця теорія спростовує улюблені росіянами наративи про “рускій мір” та “один народ” і досі є загальновизнаною у світовій науці. В «Історичній фонології української мови» Юрій Шевельов описує процес звукозмін, який відбувся в українській мові від початку її існування (ще як діалекту прасловʼянської мови) до її сучасного вигляду. Таким чином теорія доводить походження нашої мови безпосередньо від прасловʼянської, заперечивши поширену та спекулятивну теорію спільної східнослов’янської мови. Це фундаментальне дослідження було опубліковане у Гайдельберзі вже після виходу мовознавця на пенсію. Після здобуття Україною незалежності напрацювання Юрія Шевельова стали популярними та високо цінованими серед українських філологів, і мова не лише про історичну фонологію.

Наприклад, хронологія історії української мови (поділ історії мови на 6 періодів від протоукраїнського (VII-XI ст.) до сучасного (від кінця XVIII ст.), яку запропонував науковець, зараз вважається найбільш актуальною та частовживаною. “Поняття східнослов’янської єдності, якщо під ним мається на увазі щось більше, ніж суто географічна близькість, є такою самою метафорою, як «схід» чи «захід» сонця, що згадуються в мові на щодень усупереч науковим поглядам Коперника та Ґалілео Ґалілея, яких ми дотримуємося, стосовно місця Землі в Усесвіті. “Те, що Грушевський зробив для української історії, я зробив для української мови”, — писав Шевельов про себе. Юрій Шевельов встиг відвідати незалежну Україну, стати членом НАНУ, почесним доктором Києво-Могилянської академії та отримати Шевченківську премію. Помер 12 квітня 2002-го у Нью-Йорку (США).

Допис створено за матеріалами інтернет-ресурсів:

suspilne.media
sensormedia.com.ua
istpravda.com.ua