Бібліотечне культкафе «Під палітуркою»

     Постійна рубрика Івано-Франківської МЦБС розповість вам про постатей, які в різні роки творили українську культуру, – самобутніх філософів, геніїв слова, законодавців музичної моди, золотих імен українського живопису, режисерів-новаторів, громадських діячів, благодійників.

Ці короткі віртуальні рандеву триватимуть приблизно…філіжанку кави)

     Історія української культури – драматична і часто трагічна, як і долі відчайдухів, які попри заборони і переслідування, у часи тотальної заборони всього українського, зуміли підняти національну культуру на високий рівень і навіть здійснити вплив на культуру світову. У сквері біля головного корпусу Івано-Франківського національного медичного університету стоїть один з найвідоміших міських монументів, — пам’ятник «Руській трійці». Його встановили з ініціативи франківських краєзнавців у грудні 2013 року методом народної будови. Жертводавцями стали понад 20 тисяч доброчинців. “Руська трійця” — галицьке літературне угруповання, очолюване Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем, що з кінця 1820-х років розпочало на західних українських землях національно-культурне відродження. Сьогодні мова піде про Якова Головацького,– етнографа, поета, історика, громадсько-політичного діяча. Він народився 17 жовтня 1814 року у селі Чепелі, нині Золочівський район, Львівська область (тоді Королівство Галичини та Володимирії ) в багатодітній родині греко-католицького священника. У 1831 р. вступив на філософський факультет Львівського університету (нині – Львівський національний університет імені Івана Франка). У 1832 р., перервавши навчання в університеті, подорожував містами і селами Галичини, Буковини та Закарпаття, збирав та записував народні пісні, вивчав рукописи й стародруки церков та монастирів. У 1833 р. спільно з Маркіяном Шашкевичем та Іваном Вагилевичем став фундатором напівлегального демократично-просвітницького та літературного угруповання «Руська трійця», члени якого ставили собі за мету «все життя працювати на користь народу і відродження руської народної словесності», тобто рідної української мови. У 1833 р. члени гуртка уклали першу рукописну збірку власних поезій та перекладів під назвою «Син Русі». Яків Головацький є співавтором забороненої цензурою збірки «Зоря» (1834), яка містила народні пісні, авторські твори, історичні та публіцистичні матеріали. У 1837 р. в Будапешті члени гуртка «Руська трійця» видали альманах «Русалка Дністровая», де замість язичія (один із типів штучно витвореної книжної мови на Галичині, Буковині та Закарпатті 19 ст.) застосували живу народну мову, заклавши основи нової української літератури на теренах заходу України.

      В альманасі вміщено вірш Якова Головацького «Два віночки», здійснені ним переклади сербських народних пісень «Три зозулі» і «Смерть минулих», фольклорні записи, а також деякі бібліографічні матеріали. 1843-го Головацький оприлюднив статтю «Язик руський і його відміни», де вперше висунув тезу про окремішність української мови та її відмінність від інших слов’янських мов. Розвинув цю думку в доповіді «Розправа о язиці южноруськім і його наріччях», яку виголосив на засіданні Галицько-Руської Матиці 1848-го. Упродовж 1842–1848 рр. Яків Головацький був парохом у селах Микитинці (нині – Косівський район Івано-Франківської обл.) та Хмелева (нині – Заліщицький район Тернопільської обл.). Яків Головацький у 1848 – 1867 роках викладає «руську мову та словесність» − українську мову й літературу – у Львівському університеті. На жаль, невдовзі починає стрімко скочуватися до москвофільства. А в 1867 році взагалі перебирається до російської імперії.
Допис створено за матеріалами інтернет ресурсів ube.nlu.org.ua ; uinp.gov.ua;
ukrinform.ua