Бібліотечне культкафе «Під палітуркою»

Постійна рубрика Івано-Франківської МЦБС розповість вам про постатей, які в різні роки творили українську культуру, – самобутніх філософів, геніїв слова, законодавців музичної моди, золотих імен українського живопису, режисерів-новаторів, громадських діячів, благодійників.

Ці короткі віртуальні рандеву триватимуть приблизно…філіжанку кави)

Історія української культури – драматична і часто трагічна, як і долі відчайдухів, які попри заборони і переслідування, у часи тотальної заборони всього українського, зуміли підняти національну культуру на високий рівень і навіть здійснити вплив на культуру світову.
Тричі мені являлася любов.
Одна несміла, як лілея біла,
З зітхання й мрій уткана, із обснов
Сріблястих, мов метелик, підлетіла.
Купав її в рожевих блисках май,
На пурпуровій хмарі вранці сіла
І бачила довкола рай і рай!
Вона була невинна, як дитина,
Пахуча, як розцвілий свіжо гай.
11 лютого 1857 року в селі Угорники Станіславського повіту (нині Коломийський район Івано-Франківської області) в сім’ї греко-католицького священника народилася Ольга Рошкевич – українська перекладачка, збирачка фольклору.

Ольга Рошкевич увійшла в історію як перше кохання та муза Івана Франка. Родина Рошкевичів мешкала у Лолині (зараз Калуський район), Ольга здобула добру домашню освіту, знала німецьку та французьку мови, грала на фортепіано. Брат Ольги, який був молодшим на рік, здобував освіту в гімназії в Дрогобичі, там він потоваришував із Іваном Франком. Останній частенько навідувався до Лолина – допомагав Ярославу з навчанням. Саме там Франко побачив Олю і закохався. Їй було 17, Івану – 18. Любов двох молодих людей тривала десять років. Таке тісне спілкування вплинуло на формування Олі як особистості. Іван не тільки говорив про любов, але й ділився з дівчиною своїми поглядами, думками, світобаченням. Після двох років знайомства Іван офіційно в листі просить в отця Михайла Рошкевича руки його дочки Ольги. Але до офіційних заручин справа не дійшла. 1877 року Івана Франка, студента філософського факультету Львівського університету, заарештували за участь у таємній соціалістичній організації. У Лолині, в оселі Рошкевичів, проведено обшук. Після цього отець Михайло Рошкевич заборонив Ользі зустрічатися та листуватися з Франком. Проти волі батька Ольга Рошкевич продовжувала листування з поетом та таємно зустрічалася з ним. 14 вересня 1879 року Ольга Рошкевич взяла шлюб з випускником духовної семінарії Володимиром Озаркевичем, сином посла до віденського парламенту Івана Озаркевича, рідним братом письменниці Наталії Кобринської. Спочатку шлюб був фіктивним, Ольга продовжувала листування та рідкісні зустрічі з Франком. Та пізніше жінка прихилилася до законного чоловіка. У 1884 році Ольга танцювала свій прощальний вальс із Франком. Ольга Рошкевич була не лише музою, але й сама залишила після себе творчий доробок: зібрані весільні пісні й обряди в селі Лолин, опрацьовані Франком і опубліковані під назвою “Obrzędy і pieśni weselne ludu ruskiego we wsi Lolinie, pow. Stryjskiego”, переклад повісті Еміля Золя “Довбня” (із передмовою Івана Франка), переклад твору Марії Софії Шварц “Сімнадцяті і двадцяти роковини”, опублікованого в альманасі “Дністрянка” від псевдонімом “Надежда”. Після смерті чоловіка Ольга жила в родині доньки. Згодом переїхала до села Миклашева поблизу Львова, де й померла 30 травня 1935 року. У газеті “Діло” було опубліковано некролог: “Покійна належала до наших жінок піонерок, що започаткували організаційну працю між українським жіноцтвом. Молодою дівчиною цікавилася етнографією та літературою. У Лолині в домі свого батька, зібрала між іншим перші матеріяли до бойківських обрядів та зладила перші переклади з французького письменника Е. Золі. В часах своєї молодості була близькою співробітницею Івана Франка та Наталі Кобринської”. Садиба Рошкевичів у Лолині не збереглася. Після будівництва нової резиденції стару будівлю використовували для господарських потреб. На місці садиби Рошкевичів збудовано Народний дім, поблизу якого встановлено вирізьблені з дерева в повний зріст постаті юнака і дівчини в пам`ять про закоханих Івана Франка і Ольгу Рошкевич.