День святої Трійці входить в 12 найважливіших свят у році.

День святої Трійці називають також П’ятидесятницею, так як це п’ятдесятий день після Воскресіння Ісуса Христа. У Святу Трійцю християнська церква згадує сходження Святого Духа на апостолів, а також символізує відкриття Богом своєї триєдиної сутності: Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Святий Дух. Ці три сутності в єдності творять світ і освячують його. Також П’ятидесятниця вважається днем народження християнської церкви.

Одна з головних прикмет Дня святої Трійці – трави і квіти. Традиційно травою прикрашають храми. Пучки трав і квітів, які освячують у церкві, потім приносять додому. Для прикрашання житла та ікон використовуються молоді гілки дерев. Цей обряд символізує продовження життя, процвітання і оновлення душі. У давнину у цей день молодь влаштовувала масові гуляння на природі – співали пісні, розкладали багаття і ворожили. На Трійцю також збирали польові трави, адже вірили що саме в цей день вони мають цілющу силу. Освячену зелень засушували і зберігали весь рік. Вона слугувала як оберіг від пожеж, недугів та злиднів.

21.06.2021р. на другий день свят відбулась народознавча година “Прийди, прийди до мене, Неділенько Зелена”. Учасники клубу «Люди золотого віку» вирушили на прогулянку на Вовчинецький пагорб, щоб в цей святковий день бути ближче до природи і сповна насолодитись її красою та відчути Благодать.

Вовчинецька природа, направду, зачарувала нас. Приємною несподіванкою для учасників клубу стало також облаштування відпочинкових зон, які нещодавно відкрились для відвідувачів. В такій красі ми  відпочивали і спілкувались: згадали історію свята, яке тісно переплітається ще із стародавніми традиціями наших предків, традиції святкування Зеленої неділі в різних куточках України, обмінювалися багатою фольклорною спадщиною, читали власні поезії. Цікавим доповненням стали спогади  про святкування Трійці у дитячі роки,  в колі родини і друзів.

Керівник клубу Ірина Тарновецька-Мороз наголосила, що гармонійне співіснування з природою – це запорука духовного становлення і єднання з Творцем, закликала до внутрішньої роботи над собою та активного дозвілля  на лоні природи. Захід організувала бібліотекар читального залу, керівник клубу Ірина Тарновецька-Мороз.

Наші батьки – найближчі до нас люди в усьому світі. Тато і мама – найперші слова, які в більшості ми вимовляємо, коли вчимося розмовляти рідною мовою.  Вони для нас одночасно і найбільша загадка, і найбільше відкриття. Свято батька, як і День матері, відзначається зараз у багатьох країнах, але є відносно молодим у нашій державі.

День батька в Україні є офіційно затвердженим святом з 2019 року, яке  щорічно відзначатиметься у третю неділю червня. У 2021 році 20 червня збігається з великим християнським святом Трійці, що цілком символічно, бо кажуть на Трійцю – день Отця, Сина і Духа Святого, маючи на увазі триєдиного Бога. Це свято на честь усіх батьків, свято поваги та вдячності чоловікам, які піклуються про своїх дітей. Його заснували саме для того, щоби наші татусі усвідомили, як сильно вони впливають на власних дітей. Бути хорошим батьком – найвідповідальніша місія в житті кожного чоловіка. Навчити, розповісти, захистити, пояснити і зробити все це з любов’ю і терпінням – таке може тільки  справжній тато. І сьогодні ми віддаємо шану чоловікові-батькові, оскільки він є основою повноцінної сім’ї і має глибокий вплив та значення для дитини протягом її життя.

17.06.2021 року о 14:00 в читальному залі ЦБ (вул. П. Орлика, 5) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбулася година цікавої інформації “Сучасний тато: який він?”.

Бібліотекар читального залу, Оксана Дубовська, підготувала до заходу тематичну відеопрезентацію з однойменною назвою. Вона креативно підібрала цікаву та корисну інформацію, веселі епізоди з життя сучасного батька, а зворушливий музичний супровід  (пісня сестер Басараб “Тату, татусю…”) підсилив сприйняття інформації. Захід був орієнтований для онлайн-користувачів. Презентація містить рекомендаційний список книг та кінострічок про роль батька в родині і суспільстві.

В цей святковий сонячний День ми шлемо найщиріші вітання нашим дорогим батькам!
З Днем батька Вас, дорогі наші татусі! Любимо, цінуємо, поважаємо!

Відповідальна: Зоряна Петрик.

Немає більшої трагедії, ніж бути генієм.
Іван Миколайчук

15 червня 2021 року легенді українського кінематографу Івану Миколайчуку виповнилося б 80 років. Доля подарувала йому 34 ролі у фільмах, більшість із яких увійшли до золотої колекції українського кіно. А може, тому й увійшли, що пропустив їх через своє серце, засвітив своїми, одному йому притаманними, барвами. А ще… 9 сценаріїв та 2 режисерські роботи. Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком.На жаль, часто найкращі з нас помирають надто рано…

Іван Миколайчук навіки залишився з нами в кадрах кінофільмів. Завжди молодий, неймовірно талановитий  красивий і харизматичний, з поглядом, який неможливо забути… Його очі чарують, гіпнотизують і  дивляться в саму душу.Він то Шевченко, то Іван, то філософ Фабіан з “Вавилон ХХ”… Іван Миколайчук і досі будить в кожному з нас той, часто приспаний, український дух. Він наш безцінний скарб, наша совість, він творив нову філософію життя на кіноплівці, так само як Шевченко і Франко на папері, а Лисенко і Леонтович в нотах. Філософію не надуману, не руйнівну, але глибоку і, нерозривно пов’язану з ритмами самої природи…Першу свою роль Іван зіграв у 12 років. І була це роль старого Івана, батька Софії у виставі «Безталанна» за п’єсою Михайла Старицького. У селі існувала своя театральна трупа, яка майже щомісяця ставила спектаклі, але чоловіки навідріз відмовилися грати старого немічного солдата. Вистава витримала 36 показів протягом трьох років.

09.06.2021 року для учасників клубу “Люди золотого віку” читального залу ЦБ (вул. П. Орлика, 5)  Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради була організована та проведена чудова історична екскурсія-мандрівка вулицями нашого міста, Івано-Франківська, яке для більшості є знайомим з дитинства. Добре знайомі місця сприймаються сьогодні по-особливому, адже споглядаються вони через призму часу (віків). Гід – Володимир Бакала, історик за фахом, провів знайомими вуличками із розповідями про Палац Гартенбергів, медакадемію, Катедральний собор, Бастіон, тощо. Окрім історичних фактів, він знає і багато цікавої, унікальної інформації про ці локації міста і вміє оповіддю захопити слухачів.

Цей червневий літній день видався погожим, теплим і сонячним, тому сховавшись в тінь дерев від палючого сонця біля муру Бастіонуякий дає свою прохолоду, кожен учасник клубу, поринаючи в ті далекі дні, немов би здійснив подорож у часі. Уява малювала рицарів, кінноту і запеклий бій, величну постать Станіслава Потоцького, а потім вже й гомін ринку, і вишукане товариство станіславівських панянок, і мармулядову пожежу, в полум’ї якої горіла ратуша, а також зустріч Івана Франка з інтелігенцією міста, Руська трійця, і ще багато величних фрагментів-спогадів історичного минулого…
Люди золотого віку – авдиторія цікава – активно обговорювали й охоче розповідали про все, що їм відомо про наше місто. Іван Кухар, Мирон Левицький – теж знавці історії, дискутували з п. Володимиром на професійному рівні.
Така подорож містом – незабутня, й спонукає вивчати і досліджувати історичне минуле рідного Івано-Франківська.

Відповідальна – Тарновецька-Мороз І.Д.

              Ірина Мельник – людина активна і діяльна, має багато захоплень і без перебільшення прикрашає цей світ. Вона не шкодує ні часу, ні сил, щоб допомогти і підтримати інших. Активна учасниця громадського життя, член УНП, ДемПУ, волонтер Цивільного Корпусу Азов. Під час карантину 2020 року допомогла організувати надання допомоги члену нашого клубу Михайлу Морикіну, в якого дуже складні життєві обставини.  Підтримала ініціативу жінок-волонтерів, які  шили захисні маски, ініціювала збір коштів на матеріали для пошиття. Завжди цікавиться тим, що відбувається в клубі і вболіває, але обставини її життя складаються так, що відвідувати наші заходи в даний час не може.  Якось в  телефонній розмові розповіла, що  дуже любить вирощувати квіти. Вони приносять їй неабияку насолоду і  вона хотіла б, що і ми  побачили її улюбленців.  Добре, що технічні засоби нашої доби  дозволяють нам творити маленькі дива. Тож з приємністю насолоджуємось переглядом фото.

 Природа завжди додає нам сил і настрою, повертає рівновагу і спокій. Хто шукає зцілення в горах, на морі, біля ріки чи озера. А хтось надихається квітами, вирощеними на грядках біля дому. Пані  Ірина трепетно піклується про свої квіти, які, відчуваючи теплоту її душі і турботливі руки,  щедро віддячують їй красою і любов’ю до життя. Тож нехай  квітнуть під сонцем Ваші квіти, пані Ірино! Даруйте й надалі оточуючим яскраві враження та щире спілкування!

Захід  відбувся 7 червня 2021 року.

Організатор:  бібліотекар, керівник клубу  «Люди золотого віку» Ірина Тарновецька – Мороз.