09 листопада 2022 року минає 150 років від дня народження Богдана Сильвестровича Лепкого – письменника, літературознавця, критика, публіциста, видавця, редактора, перекладача, художника, педагога, видатного діяча української та польської культур.

З цієї нагоди в бібліотеці-філії №13 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбувся літературний екскурс “Із забуття – в безсмертя” присвячений ювілею Богдана Лепкого.

Народився Богдан Лепкий 09 листопада 1872 року на хуторі Кривенькім, що на Тернопільщині, в сім’ї священника Сильвестра Лепкого.

Основи знань юнак отримав у Бережанській гімназії, а після її закінчення вступив до Віденської Академії мистецтв на філософський факультет. Туга за батьківщиною спонукали Лепкого перейти до Львівського університету.

Найбільш активна літературна творчість поета припадає на університетські роки. Перші його поезії, які збереглися, датовані 1891 роком. Друкувалися вони переважно на сторінках львівських видань: “Зоря”, “Діло”, “Літературно-науковий вісник”. А далі настає розквіт поетового слова, з-під його пера виходять поезії та оповідання, в них автор передає свої сокровенні мрії та сподівання.

Перша поетична збірка “Стрічки” з’явилася в 1901 році, далі – 1902-го року – “Листки падуть” і “Осінь”, 1904 року – “На чужині”.

Богдан Лепкий автор 15 збірок поезій та 12 збірок оповідань. Його вірш “Журавлі” став народною піснею, (музику написав Лев Лепкий) а також гімном українського стрілецтва.
Молодого поета, прозаїка, літературознавця запрошують до Ягелонського університету у Кракові викладати українську мову та літературу. Краків став містом, з яким назавжди пов’язав свою долю поет-емігрант.

Крім поетичних збірок Богдан Лепкий написав історичну тетралогію “Мазепа”, яку планував продовжити повістями “Орлик” і “Войнаровський”
Вони залишилися у рукописному вигляді.

Як художник, Лепкий залишив автопортрети, портрети дружини, дітей, сестри А. Чайковського та інших письменників, ілюстрації до народних пісень, казок, творів Т. Г. Шевченка. За кількістю написаного в українській літературі Богдан Лепкий поступається тільки І.Франкові. Його творча спадщина – понад 80 власних книг.

На жаль, життєвий і творчий шлях Богдана Лепкого не досліджений, його літературна творчість оцінена поверхнево. Ніхто не зацікавився дружбою, творчими зв’язками, листуванням Лепкого з українськими письменниками, не досліджена й громадсько-культурна діяльність митця в Кракові.

Помер Богдан Лепкий 21 липня 1941 року на 69-у році життя у Кракові, там він і похований.

Відповідальна за захід Бабій О.

21 жовтня відзначають Всесвітній день яблук. До України це свято прийшло з Великобританії. Його мета — показати багатство нашої природи, а також нагадати, що яблуко — це символ фізичного, культурного й генетичного розмаїття, про що ми не повинні забувати.

 З нагоди цього свята в бібліотеці-філії №13 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбулися яблучні посиденьки “Яблуко просте, смачне і наливне”.

Присутні на заході дізналися багато цікавого про “смачне і наливне яблучко”. Бібліотекарка розповіла користувачам, що яблуня — одна з тих рослин, на яку вже первісна людина звернула увагу і почала використовувати для своїх потреб.

    11 жовтня 2022 року минає 350 років від дня народження Пилипа Орлика — українського політичного, державного і військового діяча, генерального писаря, Гетьмана Війська Запорозького у вигнанні, поета і публіциста.

З цієї нагоди бібліотека-філія №13 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провела захід “Творець першої Конституції України”.

   Завідувачка бібліотеки розповіла присутнім, що Пилип Орлик походив із чесько-польського роду, що осів у Литві, вчився в Київській академії, працював генеральним писарем при Мазепі. Він був людиною чужого роду, але став гарячим самостійником і до кінця служив українській національній ідеї. 

“Непомітно з’явилася осінь –
день коротшим стає щодоби
Глянь: берізки уже злотокосі,
і в дубів багряніють чуби”
В.Бичко

Ось і знову ступила на наш поріг золоточола осінь. Свічками запалахкотіли берези, вбралися в золотаві шати красені- клени, а осокори вже скинули своє золотисте вбрання. Різнобарвна, розмаїта осінь – спочатку вона пишна, сонячна, а потім сумна, дощова, холодна.

Осінь – чудова майстерня, вона подарувала людині можливість не тільки захоплюватись її красою, але й нагородила дивовижною здатністю фантазувати і  творити унікальні та неповторні шедеври і композиції з природних матеріалів. Одне з таких благодатних  дарів осінньої пори – листя.  

Завітала барвиста красуня 05.10. 2022 року і в бібліотеку-філію №13 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради і притрусила своїм жовто-гарячим листям книжкові полиці, наповнила бібліотечне приміщення чистим і  прозорим лісовим повітрям. Діти, які відвідали в цей день бібліотеку, мали можливість з липових і кленових листків зробити троянди. Процес виготовлення троянд з природних матеріалів творчий і захоплюючий, він допомагає розвивати дитячі здібності –  кожна квітка з дитячих рук виходила дивовижною, оригінальною та неповторною. А щоб поробки з осіннього листя довго зберігалися – їх потрібно змастити олією або полакувати. 

Дітей захопив процес творчості, вони швидко опанували техніку виготовлення квітів і почали фантазувати, які ще поробки можна зробити з простих природних матеріалів, і що ними можна прикрасити чи комусь подарувати.

 Відповідальна: Бабій О.

“Я чудовий дар осінній
З гарним та смачним насінням.
Хто їсть кашу гарбузову,
Буде сильним і здоровим”

12.09.2022 року в бібліотеці-філії №13 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбувся захід присвячений королю осені – гарбузу. На захід були запрошені дорослі та діти.  

Давний, славний наш гарбуз…
Впродовж тисячоліть ти служив людям і не всі знають, що ти іноземець, бо насіння гарбуза було знайдено ще при розкопках перуанських гробниць. Звідти гарбуз потрапив до Єгипту та Китаю, а після відкриття Америки з диво-ягодою познайомилися і європейці. В Україну гарбуз потрапив на початку ХVI століття і зайняв своє почесне місце у народній медицині, кухні та обрядовості. Він так уже прижився на українській землі, що увійшов у фольклор як свій рідний.