26.07.2021 року працівники абонементу ЦБ (вул. К. Данила,16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради підготували ювілейну посвяту, приурочену 90-річчю відомого українського дисидента, шістдесятника – Івана Дзюби. Читачі мали змогу ознайомитися із біографією  українського літературознавця, літературного критика, громадського діяча, дисидента, Героя України (2001), академіка НАН України.

В селищі Обертин, що на Тлумаччині є будинок підтриманого проживання для сиріт з інвалідністю “Оселя Віри, Надії, Любові”, який відкрили 12 липня 2019 року. Це один із перших в Україні будинок підтриманого проживання та перший, який фінансується (в частині найнеобхідніших витрат) з обласного бюджету за механізмом соціального замовлення.
18.07.2021 року завідувачка відділом обслуговування, Кирста О.М., абонементу ЦБ (вул. К. Данила, 16) Івано-франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, як волонтер-опікун відвідала цей заклад і побувала на святкуванні 2-ї річниці відкриття  “Оселі Віри, Надії, Любові”.

Суть підтриманого проживання у тому, що люди проживають у власних кімнатах, мають кухню. Допомога їм закінчується там, де починаються їхні можливості. Інтернати – це середовище ізоляції, де людина отримує фактично все готове і втрачає мотивацію щось робити, тому що немає стимулів. Підтримане проживання, навпаки, дає людині можливість робити рівно стільки, скільки вона може, зважаючи на певні обмеження. Комусь потрібне житло – просто дах над головою – і людина може працювати, бути в соціумі. А комусь трохи більше – допомога соціального працівника в побуті.
Будинок сиріт з інвалідністю “Оселя Віри, Надії, Любові” започаткували волонтери БО “Українська благодійницька мережа”. А проживають там четверо молодих людей: Уляна Белей, Яна Хазанюк, Ігор Човпило та Люба Оробець, до яких доля була не дуже прихильною.

Коли шукаємо в нашій історії конкретні й повчальні дороговкази, які вказували б правильний і праведний шлях для українців сьогоднішніх, найчастіше звертаємося до постатей видатних письменників, яких так щедро дарував Україні Господь і які високо підносилися на світові висоти інтелекту.

Серед них бачимо численні постаті українських письменників, які далеко випереджували сучасних їм світочів інших народів, інших культур. Та чи завжди українці вміли їх достойно цінувати? І чи належно оцінюємо їх тепер ми, чи й далі, страждаючи якимось комплексом власної меншовартості, не помічаємо велетів духу, посланих Україні самим Богом?
21 липня 2021 року працівники абонементу ЦБ (вул. К. Данила,16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради підготували годину пам’яті “Богдан Лепкий: крізь терни долі — до світового визнання”, звертаючи увагу користувачів до постаті, що представляє надзвичайно потужний інтелект, постаті, якою може гордитися кожен українець, постаті, і якій 21.07.2021 відзначаємо 80 років з дня смерті, постаті  Богдана Лепкого (09.11.1872 -21.07.1941) — українського письменника, поета-лірика і новеліста.

Це – вельми багатогранна особистість, оскільки він – поет і письменник, художник і мистецтвознавець, дослідник літературних процесів і перекладач, автор текстів численних музичних творів і теоретик феномену Українського Січового Стрілецтва, видатний педагог і активний громадський діяч. Отакими є іпостасі цього видатного українця, ім’я і твори якого в совєтські часи були строго заборонені, і в наш час це ім’я надто мало згадується й недостатньо пошановується. А це – величний зразок українського інтелекту й гідної постави українця-патріота. Ім’я його – Богдан Лепкий.
Бібліотекарка підкреслила, що з Божої ласки, Богдан Лепкий успадкував від родичів великі здібності й таланти, які невтомно розвивав і гідно тим примножував славу України.

Протягом тижня з 8 по 15 липня на абонементі ЦБ (вул. К. Данила,16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, діяла виставка фоторобіт  “Єдина мить і світ у об’єктиві”.

Вже стало доброю традицією позиціонувати свою бібліотеку, як простір для презентацій творчого доробку обдарованих особистостей. Бібліотекарі стараються сприяти у реалізації творчих задумів талановитих краян та популяризувати їхню творчість, а ще зацікавити бібліотекою, заохотити до читання через незвичні форми роботи. Тож і цього разу присутні користувачі бібліотеки, мали можливість ще раз переглянути чудові роботи прихильників Мар’яни Сурмачевської та Володимира Боднарчука, які були представлені з нагоди Міжнародного дня фотографа, що відзначався 12 липня.

Роботи  фотохудожниці Мар’яни Сурмачевської були представлені проєкти “Квінтесенція краси, сили, життя” (успішні жінки з інвалідністю) та  фотогалереєю “І час зупиниться на мить” ( природа – музика  душі фотохудожниці).

Фотосесії в бібліотечному інтер’єрі відзеркалили душу фотографа   Володимира Боднарчука. Присутні на заході із задоволенням роздивлялися світлини представлені у приміщенні бібліотеки, їх зацікавили вдалі моменти, увіковічені на світлинах різних колекцій фотографів. Позитивні емоції, елемент дискусії, дружнє спілкування  – панували в бібліотеці.
А ще, представляючи фотовиставку, бібліотекар надала присутнім інформацію про визначення даного свята: чому саме в цей день  в Україні та у всьому світі відзначається День фотографа, хто є покровителем фотографів та коли була зроблена перша фотографія.

“Убогий духом  не може бути багатим,
незважаючи на те, скільки грошей він має”
Петро Яцик

Цього року 7 липня виповнюється 100 років від дня народження Петра Яцика (1921-2001),  канадського підприємця українського походження,  відомого мецената, подвижника української культури і філантропа, відомого своїм вагомим внеском у фінансування українознавства на Заході та в Україні.

З нагоди відзначення цієї ювілейної дати  користувачі абонементу ЦБ (вул. К. Данила, 16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради протягом дня мали можливість ознайомитись з  книгою лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Михайла Слабошпицького “Петро Яцик: «Українець, який відмовився бути бідним». Ця книжка, з’явившись друком 10 років тому, у 2011 році, відкрила Україні рідкісно привабливий і яскравий образ чоловіка, на ім’я  Петро Яцик. Видатного чоловіка, який зумів створити себе сам.

Петро Яцик прикладом свого життя продемонстрував усім нам невичерпні можливості людського духу. Опинившись на далекій чужині із сімома доларами в кишені й розпочавши тридцятирічним нове життя з чистої сторінки, він зумів досягти майже неможливого – син українського селянина став  мільйонером. Та він не обмежився своїм бізнесом і своїми мільйонами. Величезні особисті кошти він вкладав в українську справу – а йдеться про мільйони доларів – і це дозволяє нам назвати Петра Яцика Українцем з великої літери. Він любив Україну по своєму, не голослівно. Йому належать слова: “Доведіть, що ви любите Україну, але не на словах, а на ділі,  не афішуючи цього… А ще краще – живіть без зайвої патетики й пафосу, намагайтеся чесно і відповідально робити свою справу…”.

Він був меценатом, а талант  мецената, як свідчить уся історія людства, зустрічається ще рідше, аніж талант поета, музиканта, співака чи вченого.

Книга зацікавить не лише молодих честолюбців, що з грандіозними планами кидаються у вир бізнесу, чи політиків, соціологів і філософів, а й усіх читачів біографій славетних людей, оскільки в ній яскраво змальовано подвижницьке життя однієї з найвизначніших особистостей сучасного українського світу.

Пропонуємо  кілька висловлювань відомих українців про  Петра Яцика:

• “ Петро Яцик був однією із найнезалежніших особистостей, які я зустрічав у своєму житті” (Юрій  Щербак);
• “Яцик постає проти духовного догматизму й інтелектуального лінивства, хутірної філософії своїх земляків” (Дмитро Павличко).

Пишаймося з того, що Петро Яцик у нас, українців, був і є, бо фізична смерть не зупинила діяння видатного мецената.

Відповідальні за підготовку та проведення заходу – Кирста О.М. та Данилів Л.В.