8 квітня 2014 року о 12:00 на абонементі ЦБ (вул. К. Данила, 16) відбувся діалог на злободенну тему “Алкоголь: особистість і здоров’я”, приурочений до Всесвітнього дня здоров’я. Бібліотекарі наголосили, що алкоголь — психотропний наркотик, викликає зміни хімічних процесів мозку, впливає на характер мислення людини. Боротьба з алкоголізмом — це боротьба за людську карсу і здоровий розум, ясні думки, високі почуття і благородні ідеали.
Цей захід призначений для широкого кола користувачів бібліотеки. На книжковій виставці були представлені такі книги:
1. Алкоголь — ворого здоров’я // Позакласний час, 2007. – №12 — с. 54-62
2. Викрадач розуму — алкоголь // Позакласний час, 2007. – №3. — с. 72-75
3. Горілка — здоров’ю злодійка // Позакласний час, 2007. – №1. — с. 84-86
4. Приказки та афоризми про здоров’я, хвороби, життя і алкоголь. – Тернопіль, Укрмедкнига, 2003 — 152 с.
Відповідальна за проведення бібліотекар І категорії Лисенко Л.С.
Урочистості з відзначення 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка у Микитинцях розпочалися конкурсом юних декламаторів поезії Кобзаря. Надія Багайлюк та Лілія Ієвлєва, як переможці конкурсу, гідно представили нашу громаду на міському огляді-конкурсі читців поезії Т. Г. Шевченка, який відбувся 26 лютого 2014р. у Центральному народному домі.
Юні микитинці Вікторія Шатрук та Лілія Ієвлєва взяли участь у конкурсі « Кращий читач року 2014» серед 6-7 класів загальноосвітніх шкіл міста, який проводився 20 березня у центральній дитячій бібліотеці і присвячений 200-річчю Т. Г. Шевченка. Конкурсні завдання – тести за творчістю Кобзаря та за шкільною програмою, а також представлення улюбленої книги.
Конкурс дитячих малюнків « Іду з дитинства до Тараса» теж знайшов своїх переможців. Чудові малюнки за творами Т. Г. Шевченка були подані на розгляд конкурсної комісії. Усі учасники конкурсу отримали подарунки та подяки від організаторів.
Поминальною панахидою та урочистим віче біля погруддя Кобзаря у центрі села 9 березня 2014 року микитинецька громада вшанувала пам’ять Великого Сина України – Т.Г. Шевченка. З вітальним словом виступили: сільський голова Михайло Сіщук, депутат міської ради Роман Онуфріїв, голова місцевого осередку Союзу українок Оксана Іванишин. Учасниці аматорських колективів, Аня та Оксана Лабич, поклали квіти до пам’ятника Кобзаря, Лілія Ієвлєва вразила присутніх чудовим прочитанням поезії, а гурт «Істина» виконав пісню про Шевченка.
Продовженням святкувань 200-річчя Т. Г. Шевченка стали літературні читання « І лине над землею Шевченкове святеє слово…» біля погруддя Кобзаря, які відбулися 11 та 14 березня 2014р. Учасники акції декламували улюблені вірші Т. Шевченка, висловлювали свої думки про його біографію та творчість.
16 березня 2014р. у Народному домі с. Микитинці за участю аматорських колективів відбулася літературно-музична композиція «Кобзарева струна не вмирає», присвячена 200 – річчю з дня народження Т. Г. Шевченка. Свято розпочалося «Заповітом» у виконанні народного аматорського хору « Первоцвіт» ( керівник Ганна Карась). У виконанні хору прозвучали твори на слова Т. Г. Шевченка: « Думи мої», « У перетику ходила», « Учітеся, брати мої», «Реве та стогне» і ін. Гармонійно доповнювали композицію юні декламатори гуртка худ. читання
Бурхливими оплесками зустрічали глядачі народний аматорський хор « Сяйво» та молодіжний ансамбль « Істина» ( керівник Василь Гнатишин). Ліричними та зворушливими були виступи дуету « Анна –Марія», тріо « Цвіт папороті», народного аматорського ансамблю « Відроджена пісня» ( керівник Анна Кузнєцова) та сімейного дуету Любові та Василя Гнатишин.Танцювальними виступами потішили глядачів вихованці хореографічної студії під керівництвом Уляни Дуридівки.
Під час концерту глядачі мали можливість переглянути чудову книжкову виставку, яку представила бібліотекар Тетяна Дем’янець, а також оцінити роботи юних художників, учасників дитячого конкурсу малюнків « Іду з дитинства до Тараса».
Завершилося свято спільним виконанням безсмертного твору Т. Г. Шевченка – “Реве та стогне Дніпр широкий».
На території двох старовинних сіл Заболоття та Княгинин між річками Бистриця Солотвинська та Бистриця Надвірнянська у середині XVII ст. було споруджено фортифікаційну споруду. У 1662 році на даній території магнат Анджей (Андрій)Потоцький заснував місто Станиславів, яке назвав на честь свого молодшого сина. Інші ж дослідники вважають це — завеликою честю для юнака. Існує й інша, протилежна версія походження — не зовсім «земне». А йдеться про святого Станіслава Костку, дуже набожного хлопчика, що помер від хвороби у п’ятнадцятирічному віці. Культ святого поширився у Польщі в XVII столітті. В той період мало не кожен новозведений костел називали його іменем. У цьому ж році місто отримало магдебурське право, тобто населенню дозволялось створити свої органи самоврядування, цехи та ремісничі спілки, сповідувати свою релігію.
Польський герб міста Сучасний герб міста
В серпні 1663 року польський король Ян ІІ Казимир юридично підтвердив надання місту Станиславову магдебурзького права і затвердив герб міста у вигляді відчиненої брами із трьома вежами та хрестом у створі воріт.
У 1665 році було збудоване дерев’яне приміщення вірменського костьолу. Через рік в місті було збудовано І-у дерев’яну міську ратушу. Населення міста різко зросло після приходу вірмен, які прийняли греко-католицьке обряд (віросповідання). Остаточно сформувалося розселення різних громад на території фортеці: українці та поляки мешкали у північно-східній частині міста, вірмени — у південній, євреї — у західній. У 1672 році був збудований палац Потоцьких та закладений парафіяльний костьол, який через деякий час був збудований Ф. Корассіні та французьким архітектором К. Бенуа в українському стилі, обидві пам’ятки збереглися до наших днів.
XVIII століття ознаменувалося тяжкими випробуваннями для міста. Місто переходило з рук в руки польським, російським та австрійським військам. У 1772 році містом остаточно заволоділи австрійські війська, до 1918 році місто перебувало під їхньою владою. В середині XVIII століття розпочався антифеодальний народно-визвольний рух опришків. У 1740 році в міській ратуші відбувся суд над опришком Федором Палейчуком та іншими побратимами Олекси Довбуша — відомого ватажка опришків.
На початку XIX століття в місті розпочалися дуже великі зміни. У 1802 році австрійський уряд відкупив Станиславів і вирішив знищити фортифікаційні мури й вали; передав міську ратушу у розпорядження армії, яка перетворила її у складське приміщення та міську тюрму. Йшли інтенсивні роботи із знесення Станиславівської фортеці: розбиралися укріплення, засипалися фортечні рови, розрівнювалися вали. Фортечний матеріал йшов на бруківку старих й нових вулиць. У 1870 році був закладений фундамент нової ратуші, через рік збудована нова міська ратуша замість згорілої дерев’яної будівлі
Реконструйовані площі, вулиці, сквери по-новому розкрили обличчя міста, котрому минуло 352 роки. Проходячи сучасним містом, можна ознайомитесь з історією давнього Станіславова на протязі трьох століть, а також побачити: комплекс палацу Потоцьких — засновників Станиславова; ринкову площу з ратушею — зразок середньовічного містобудування; майдан Шептицького з костелом, собором і старовинною гімназією — духовним осередком давнього міста у стилі бароко; міські вали; доторкнутись до фортечного муру Станиславівської фортеці, яка була витвором фортифікаційного мистецтва середньовічної Європи; у Меморіальному сквері почути про сторінки особистого життя Івана Франка — його другу любов до «гордої княгині».
Долаючи труднощі і перешкоди, враховуючи минулі помилки, Івано-Франківськ поступово доводить, що він – місто в центрі Європи. За рейтинговими дослідженнями якості життя, що їх проводять різні соціологічні служби, воно постійно потрапляє в десятку лідерів.
Визнанням успіхів у просуванні міста до Європи стало вручення йому диплома Євросоюзу у 2006 році та Прапора Євросоюзу у 2008 році.
Населення міста має високий рівень освіти. В місті зареєстровано 7 вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, в яких навчається понад 40 тисяч студентів.
В місті функціонує 10 філій вищих навчальних закладів України. Крім того, в коледжах міста навчається більше 7 тисяч студентів. На базі Національного технічного університету нафти і газу діє науково-технологічний парк.
Під час Тижня дитячої та юнацької книги в бібліотеці-філії №14 (вул. Довженка, 12) були організовані книжкові виставки “Голос твій нам душу окриля” та “Шевченкове слово в серцях народу”, біля яких проводилися постійні консультації та перегляди.
24.03.14р. — пройшла літературна сторінка “Учасники “Книгоманії” рекомендують”. Своїми враженнями від другого етапу Всеукраїнського конкурсу дитячого читання поділилися: учасниця Дяків Катерина, яка представляла книгу Ю. Винничука “Гопля і Піпля” та Ворох Вікторія, яка представляла книгу О. Назарука “Роксоляна”.
25.03.14р. — відбулися книжкові мандри для найменших за виставкою-калейдоскопом “Дива казкові в книжках чудових” по розділах:
– Нам книга відкриває світ;
– Улюблені казкові герої;
– Авторська казка.
30.03.14р. — проходили літературні читання за книгою Д. Чуба “Живий Шевченко”. Учасників читань зацікавили розділи: “Скринька з віршами” – про поетичне визнання молодого Т. Шевченка, “Пригоди, дотепи, кмітливість” – про вміння Тараса Григоровича виходити з різних життєвих ситуацій, “Арешт поета”, “Полювання на тигра” – роки заслання, коли солдат Т. Шевченко в складі гарнізону допоміг киргизам оборонитися від тигра. Розділ “Знову в Україні” – показані останні роки життя поета. Бібліотекарі та учні пройшлися непростими дорогами життя Великого Кобзаря.
Відповідальна за проведення бібліотекар І категорії Кустова К.М.
