“Вірні воїни Христової віри”

Да вси єдино будуть...

св. Йосафат Кунцевич

Коли Василіянський Чин був сильний,

сильною була й Церква. Треба його уважати за вікове дерево, корінь якого є святий.

Папа Лев ХІІІ

З 21 по 27 листопада 2017 року в бібліотеці-філії №5 (вул. Галицька,100) діяла виставка-подія “Вірні воїни Христової віри” з нагоди завершення ювілейного Року – 400-ліття заснування Василіянського монашого чину ім. святого священномученика Йосафата Кунцевича (УГКЦ).

Завідувачка бібліотеки провадила присутніх за матеріалами виставки в духовне минуле ювілейної події . Основи чернечого життя заклав у IVст. святий Василій Великий (Мала Азія). В 1617 р. жертовними стараннями Київського митрополита Велямина Рутського та Полоцького єпископа Йосафата Кунцевича засновано Чин св. Василія Великого (ЧСВВ). 12 листопада 1623 р. противники об’єднання з Апостольським Престолом у Вітебську зарубали владику Йосафата сокирою, а тіло кинули в ріку Двину, яке дивом знайдено і до сих пір не тлінне. Після мученицької смерті Й. Кунцевича відбувалось багато чудес: його кривдники навернулися, а хто звертався до нього у молитві – отримував допомогу.

Символи Василіянського герба допомагають краще зрозуміти харизму діяльності Чину. Вогненний стовп означає полум’я любові — постійне служіння Богу і ближньому. У сонці вміщена монограма Ісуса Христа, над якою є хрест, як заклик до наслідування – щоб світити, потрібно наповнитися світлом. Герб оточує вінок з двох галузок. Дубова символізує постійність і силу у духовному зростанні та праці. Лаврова – вічну нагороду в небі для терплячих, переможців над злом.

Протягом століть василіянські обителі ставали центрами духовності, освіти, культури та єднання українців в різних куточках світу, осередками літописання, згодом — книгодрукування. У Національній бібліотеці в місті Вільнюс (Литва) 11 листопада 2017 року на міжнародному рівні представлено виставку стародруків отців Василіян (географічної, історичної, релігійної тематик) на староукраїнській, грецькій, польській мовах.

Серед видатних постатей України маємо чимало василіян-сподвижників з Прикарпаття: Митрополит Андрей Шептицький, івано-франківські єпископи Софрон Дмитерко та Софрон Мудрий. Більшість ченців знищено радянською владою, решта — відважно служили Богові та Україні у підпіллі. Їхні спогади можна почитати на сторінках газети “Нова зоря”, журналу “Місіонар”, часопису Апостольства Доброї Смерті “Світло надії”. Зокрема — свідчення священників ЧСВВ з м. Івано-Франківська: Володимира Палчинського, Павла Яхимця. Отець Павло 25 років духовно опікувався українцями Литви, Естонії, Латвії. Працював над відновленням монашої обителі у Вільнюсі, яка є колискою Василіянського чину (Місіонар.–2016.–№7-8). Саме там розпочав чернечу діяльність вже згаданий український святий, якого називають “бібліотекою всіх книжок” (Тадеуш Жихевич “Йосафат Кунцевич”).

Протягом тижня відвідувачі бібліотеки ознайомлювалися з представленими на виставці книгами ієромонахів ЧСВВ: о. Порфирія Шумила ”Роздуми перед Євхаристійним Ісусом”, “40 днів стежками Святої Землі” , “Розважання Таїнств на Вервиці”; о. Йосифа Будая “Блудний син”, “Багатіти в Бога”, “А ти любиш Господа?”, “Блаженні новомученики чину св. Василія Великого”, “Алкоголь, наркотики…Як вирватись із зачарованого кола?”; о.Теодора Лева “Реколекційні науки на тему: Жива парафія — місце зустрічі з живим Христом”. Окрім цього, користувачі довідались про Василіянські монастирі на Україні з видань: о. Орест Смицнюк “Храм Царя Христа отців Василіян на Майзлях”, І. Андрухів “Цариця карпатського краю. Нарис історії Василіянського чернецтва…в Гошеві”, “Монастир Різдва Христового у Жовкві”, “Добромильський монастир св. Онуфрія”, О. Жерноклеєв “Третій чин. Миряни в католицьких чернечих спільнотах” та ін.

Особлива увага під час дійства приділялась дітям, як наголос на вибір покликання в житті за прикладом братів та сестер Василіян. Якщо прагнемо любові, повинні дарувати любов. Бо все, що ми даємо, отримуємо назад.

Відповідальна за захід Українець С.